Діагональ, роздільна здатність і модель монітора

Бо сайти отримують розмір у CSS-пікселях, а не в пікселях панелі. За масштабу Windows 125% один CSS-піксель займає 1,25 пікселя екрана, тож 1920 × 1080 перетворюються на 1536 × 864; за 150% — на 1280 × 720. Зум сторінки змінює це число ще раз. Інструмент розкладає його назад: пікселі панелі, масштаб системи й зум сторінки — три окремі рядки.

Монітор сам передає комп’ютеру EDID: назву моделі, фізичний розмір у міліметрах і список режимів. Chrome і Edge на комп’ютері передають сторінці лише назву — і лише після того, як ви дозволите «Керування вікнами». За цією назвою інструмент знаходить у базі EDID діагональ, рідну роздільну здатність, максимальну частоту й HDR. Firefox, Safari та мобільні браузери назви не повідомляють — там розмір вимірюють банківською карткою.

Залежить від джерела, а його підписано поруч із числом. Вимірювання карткою дає приблизно ±0,2″ на 27-дюймовому екрані — це похибка в піксель-два під час підгонки рамки. Діагональ за моделлю — це розмір, який виробник записав в EDID, зазвичай із точністю до міліметра. Оцінка за роздільною здатністю — лише найпоширеніший розмір для такої кількості пікселів: 3440 × 1440 майже завжди означає 34″, а 2560 × 1080 приблизно однаково часто буває і 29″, і 34″, тому інструмент перелічує варіанти.

Найчастіше частоту просто не ввімкнено: після підключення нового монітора Windows нерідко лишає 60 Гц, доки ви не виберете частоту в «Розширених параметрах дисплея». Друга причина — кабель або роз’єм: старий HDMI не пропускає 144 Гц на високій роздільній здатності, а в ноутбуках із двома відеочипами різні порти підключено до різних чипів. Третя — енергозбереження браузера чи ноутбука, яке малює сторінки рідше. Якщо назва монітора відома, інструмент порівнює вимірювання з максимумом моделі й прямо пише, що частоту можна підняти.

Так. Вигнута панель — це звичайна пласка панель, яку зігнули, і в характеристиках указано її діагональ як до вигину. Картка вимірює крок пікселя там, де її приклали, тож вигин на результат не впливає. Помилитися можна лише з рулеткою: міряйте по поверхні екрана, а не по прямій між кутами — пряма коротша на кілька сантиметрів.

Це режим «виглядає як» — розмір інтерфейсу, який ви вибрали в налаштуваннях дисплеїв. macOS малює зображення вдвічі більшим, 2940 × 1912, і стискає його до справжньої панелі 2560 × 1664 у MacBook Air 13,6″. Інструмент розпізнає модель Mac за цим режимом і показує всі три числа: панель, те, що малює система, і те, що бачать сайти.

21:9 — маркетингова назва всіх ультрашироких екранів, а точні пропорції в них різні: 2560 × 1080 — це 64:27 (2,37 : 1), 3440 × 1440 — 43:18 (2,39 : 1), 3840 × 1600 — 12:5 (2,4 : 1). Різниця помітна, коли підбираєте другий монітор за висотою або дивитеся фільми, зняті у форматі 2,39 : 1: на 43:18 вони заповнюють екран майже без чорних смуг.