MIDI Humanizer — жива виконавська версія вашої партитури

Гуманізація в DAW зсуває позиції нот і velocity випадково, однаково на кожній доріжці. Тут розкид залежить від інструмента й розміру секції та плавно дрейфує замість хаотичних стрибків; фрази, метричні акценти, перекриття legato та криві CC1/CC11 у витриманих нотах обробляються окремо. У реальних оркестрових файлах velocity зазвичай уже сформовано композитором — справжня проблема в тайм-інгу й повній відсутності руху в довгих нотах.

Ні. Живе виконання — це ще й самі записані інструменти, і жоден MIDI-процесор не замінить семплів чи музикантів. Тут вирішується інша проблема: механічно записані нотні дані. З гарною бібліотекою різниця відчутна одразу; з вбудованим набором — менша, оскільки там один семпл на клавішу.

CC1 вибирає динамічний шар: у глибоко-семплованій бібліотеці forte — це інший запис з іншим тембром, а не та сама нота гучніше. CC11 регулює гучність поверх обраного шару. Музичну лінію несе CC1, а CC11 лише додає тонке формування. Можна увімкнути будь-який окремо.

Глибоко-семпловані legato-патчі звучать через десятки — а іноді й більше ста — мілісекунд після ноти. Композитори зсувають такі доріжки раніше вручну за таблицями для кожної бібліотеки. Цей режим застосовує такий зсув по сімейству інструментів до всієї партитури одразу. Вбудовані інструменти превʼю звучать майже миттєво, тому там це не потрібно.

Темпова карта, розміри й тональності, назви доріжок, зміни програм, pitch bend та всі інші контролери переносяться з джерела без змін — змінюються лише позиції нот, тривалості, velocity та доріжки CC1/CC11. При нульовому повзунку вихід побайтово ідентичний входу.

MIDI вимикає ноту за висотою, а не за ідентичністю, тому дві ноти однієї висоти, що звучать одночасно на одному каналі, — це невизначена поведінка. Подовження нот для legato може створювати такі колізії, тому вони обрізаються автоматично — що також виправляє ті, що вже були у вихідному файлі.