Діагностика та ремонт USB-флешки

Тому що пристрій повідомляє системі про нуль доступних секторів. Контролер флешки веде таблицю трансляції — карту від логічних адрес до фізичних комірок пам’яті. Якщо ця службова область пошкоджена, контролер не може її відновити і переходить у безпечний режим, повідомляючи нульову ємність. Файлова система тут ні до чого, саме тому форматування, перевірка диска і перерозбивка — всі завершуються помилкою: звертатися нема до чого. Єдине виправлення — перепрошивка контролера утилітою масового виробництва для цього конкретного чіпа.

Ні, і краще знати про це заздалегідь. Клас mass-storage внесено до захищеного списку специфікації WebUSB — сторінка не може підключитися до флешки, навіть якщо користувач дасть дозвіл. Браузерні API для файлів працюють поверх вже змонтованої файлової системи, а у несправної флешки її немає. Скинути контролер, перезаписати таблицю розділів або прошити прошивку з браузера неможливо за задумом. Тому цей інструмент дає діагноз і точні команди, а виконуєте їх у своїй системі.

Завжди спочатку дані. Майже все, що повертає флешку до ладу — форматування, створення розділів, перепрошивка контролера — стирає вміст. Правильний порядок: зняти посекторний образ на жорсткий диск комп’ютера, витягти файли з образу за допомогою програми відновлення і лише потім ремонтувати саму флешку. Якщо файли читаються хоча б частково — копіюйте їх негайно: стан пам’яті, що відмирає, змінюється від підключення до підключення.

MPTool (утиліта масового виробництва) — це заводська програма для програмування контролера на конвеєрі: вона розмічає пам’ять, будує таблицю трансляції і виводить з обігу погані блоки. Її пише виробник контролера, і вона працює тільки з чіпами цього виробника, нерідко тільки з конкретною ревізією. Звідси і відсутність універсального рішення: спочатку визначте контролер (ChipGenius або Flash Drive Information Extractor), а потім підберіть до нього утиліту через таблиці на flashboot.ru або usbdev.ru. Все, що продається як «універсальна програма для ремонту флешок», в кращому випадку просто форматує флешку.

Тільки якщо файли не потрібні. Такий запит означає, що службова частина файлової системи пошкоджена, тоді як самі дані зазвичай цілі. Форматування перезаписує саме цю службову частину, і відновлення суттєво ускладнюється: файли доведеться збирати за сигнатурами, без імен і структури папок. Правильна послідовність: образ, відновлення з образу і тільки потім форматування.

У Windows: диспетчер пристроїв, властивості флешки, вкладка «Відомості», потім виберіть «Ідентифікатори обладнання» — отримаєте рядок вигляду USB\VID_090C&PID_1000. Ще швидше — одна команда PowerShell, яка є в кроках інструмента. У Linux достатньо lsusb; у macOS — Системна інформація, розділ USB. Ці коди ідентифікують пристрій на шині, і VID часто вказує на виробника контролера, що одразу визначає напрямок пошуку утиліти.

Як носій для перенесення файлів — так; як сховище — ні. Флешка, яка одного разу перейшла в безпечний режим або заблокувала себе на читання, зробила це не випадково: ресурс флеш-пам’яті обмежений, а резервні блоки для заміни зношених вичерпуються. Після перепрошивки ємність нерідко менша за початкову — це виведена з обігу пам’ять. Зберігайте на такій флешці тільки копії того, що є і в інших місцях.

Тест призначений для справної флешки: він записує і перезчитує блоки, щоб знайти підробку ємності і погані ділянки, і потребує змонтованої файлової системи. Цей інструмент — для випадку, коли до тесту флешка ще не дійшла: не визначається, показує нуль або вимагає форматування. Якщо ремонт повернув флешку до ладу — запустити тест після має сенс: він покаже, скільки пам’яті справді живе.