Перевірка USB-накопичувача на підроблену ємність та реальну швидкість

Є три чесні причини. По-перше, тест записує лише у ВІЛЬНИЙ простір — наявні файли не чіпаються, і звіт перераховує їх окремо («Наявні дані — не перевірено»). По-друге, виробники накопичувачів рахують у десяткових гігабайтах (128 GB = 128 мільярдів байт), тоді як частина витрачається на саму файлову систему. По-третє, кілька відсотків займають накладні витрати форматування. Звіт підсумовує все це і показує приблизну загальну ємність, щоб ви могли перевірити, чи вона відповідає заявленому розміру. Для 100% перевірки спочатку очистіть накопичувач.

Ні. Інструмент пише послідовно й дорогою перечитує найстаріші блоки. Щойно флешка починає втрачати записане — повертати нулі, сміття чи чужі дані, — тест зупиняється й показує, до якого місця вона зберігає дані. Миттєво цього не стається: поки записане вміщається в оперативну пам’ять комп’ютера, він віддає його звідти, і підробки не видно. За нашими замірами вердикт щодо підробки приходить у середньому за пів години після старту, зазвичай від 10 хвилин до години.

Щоб на 100% переконатися, що накопичувач справжній, потрібно фактично торкнутися кожного байта. Фізично чесного скорочення немає — будь-який інструмент, що заявляє «миттєву перевірку», в кращому разі робить вибірку, а в гіршому — вгадує. Виміряно на реальних накопичувачах: очікуйте приблизно 2 хвилини на GB: близько години для 32 GB, 4–5 годин для 128 GB та кілька днів для диска на кілька терабайт. Ось чому тест можна перервати та продовжити: дані, що вже записані, залишаються на накопичувачі, і відновлення продовжується з того місця, де зупинились, а не спочатку.

Підроблені накопичувачі мають змінену мікропрограму, що повідомляє більшу ємність, ніж є фізичне сховище. «128 GB» підробка може мати лише 8 GB реальної NAND-пам’яті. Коли ви записуєте понад реальну ємність, контролер або перезаписує попередні дані, або тихо відкидає записи, або повертає нулі. Файли ніби зберігаються, але при зчитуванні виявляються пошкодженими.

Принцип той самий — записати унікальні дані й прочитати їх назад. Понад це тест під час запису перечитує старі блоки, щоб спіймати підробку раніше за кінець, знаходить точну межу реального об’єму й відрізняє дані, прочитані з флешки, від тих, що комп’ютер віддав зі своєї пам’яті, — для них він просить перепідключити флешку, як радить документація F3. Нічого не треба встановлювати.

Ні — тест пише лише у вільне місце й наявних файлів не торкається, а свої тестові файли видаляє після перевірки. Застереження одне, те саме, що в H2testw: у підробленої чи несправної флешки те, що записано понад її справжній об’єм, може лягти поверх старих даних — флешка, яка пише по колу, затирає свій початок. Тому перед перевіркою підозрілої флешки скопіюйте з неї все потрібне, а найкраще перевіряйте її порожньою, в день купівлі, а не тоді, коли на ній опиниться рік фотографій.

Інструмент використовує File System Access API для безпосереднього запису та читання файлів на накопичувачі. Цей API наразі підтримується лише у браузерах на базі Chromium. Firefox і Safari ще не підтримують його.

Так. Інструмент працює з будь-яким пристроєм зберігання, що відображається як папка у файловій системі — USB-флешками, SD-картками, зовнішніми HDD/SSD і навіть мережевими дисками.

Це означає, що система не змонтувала його, і перевіряти нічого: цей інструмент працює поверх файлової системи, а зараз її немає. Нульова ємність у властивостях, «вставте диск», файлова система RAW і відсутня літера диска виглядають однаково, але їхні причини різні і засоби усунення теж. Почніть з діагностики за симптомом — вона визначить причину і надасть команди для вашої системи. Якщо ремонт поверне накопичувач до роботи, поверніться сюди та перевірте, скільки пам’яті насправді справно.