Тюнер для фортепіано з розтягнутою кривою налаштування

Тому що він показує рівномірну темперацію, а струна фортепіано жорстка: її обертони звучать вище гармонічного ряду. Настройщик налаштовує октави за цими обертонами, і готове налаштування виходить розтягнутим — на краях клавіатури розбіжність з «рівним» сягає десятків центів. Інструмент, налаштований звичайним тюнером, звучить тьмяно у дискантах і брудно у басах. До того ж звичайний тюнер шукає основний тон, якого у найнижчих струн майже немає.

Це міра жорсткості струни. Що більший B, то вище піднімаються обертони: при B близько 1.2·10⁻⁴ восьмий обертон знаходиться приблизно на 6,6 центу вище ідеалу, тоді як у короткої дискантової струни з B близько 2·10⁻² навіть другий обертон відхиляється на десятки центів. B визначає, наскільки має бути розтягнуте налаштування. Варто знати один парадокс: найжорсткіші струни — не в басах, а в дискантах: басові струни обмотані міддю, і намотка додає масу, але не додає жорсткості.

Жодної, якщо ви просто обрали тип фортепіано: крива вже буде розумною. Шестинотний прохід займає кілька хвилин і замінює типову модель на ваш інструмент. Дві з його нот розташовані по обидва боки від басового переходу — де обмотані струни поступаються звичайному дроту й жорсткість падає втричі; жодна гладка модель цього не вгадає.

Це визначає ширину розтягування. 4:2 — те, що настройщики найчастіше задають в октаві темперації, і розумний вибір за замовчуванням. 6:3 дає помітно більше розтягування і є звичайним вибором при переході в баси. 2:1 — найвужчий варіант. Чисті дуодецими — сучасний підхід, що дає збалансоване налаштування; зверніть увагу, що вони розтягують навіть ідеально гнучку струну, оскільки рівномірно темперована дуодецима вже на 1,96 центу вужча за натуральну.

Тюнер покаже, де має бути струна, але рама витримує близько двадцяти тонн натягу, а колки потребують правильного ключа і практики. Розумне застосування — перевірити стан інструмента, підтягнути розбіглий унісон і зрозуміти, наскільки все занедбано, перед викликом майстра. Повне налаштування — робота фахівця.

Якщо інструмент занижений більш ніж на кілька центів, один прохід не втримається: поки ви тягнете одну струну, плита відпускає вже налаштовані. Настройщики вирішують це перетяжкою — перший прохід навмисно виходить за ціль. Тюнер помічає, що інструмент занижений, і пропонує перерахувати цілі з перетяжкою: від 20% запасу в басах до 45% у верхньому дискантовому регістрі.

Якщо знайдені обертони не узгодились, оцінка B ненадійна: найімовірніше, щось інше потрапило до мікрофона або удар був надто слабким. Показати впевнену цифру в такому разі гірше, ніж нічого: одна хибна точка зігне всю криву, і це виглядатиме цілком нормально.

Працює, але сенсу мало: налаштування цифрового інструмента задане програмно, і його семпли зазвичай вже несуть розтягування оригіналу. Тюнер — для акустичних піаніно та роялів, де струни справжні і кожна має власну жорсткість.