Конвертер DjVu у PDF з текстовим шаром

Тло й ілюстрації DjVu зберігає вейвлет-кодеком IW44, якого в PDF немає, — їх доводиться перестискати в JPEG, а він за тієї самої якості важчий. Текст переноситься майже без втрат у розмірі: маски літер ідуть у JBIG2, це та сама ідея, що в DjVu, — одна копія кожної літери на книгу. У наших вимірах текстовий довідник виріс з 462 КБ до 0,85 МБ, кольорова книга на 62 сторінки — з 2,8 до 5,8 МБ. Для порівняння, PDF із картинок сторінок, який робить еталонна бібліотека DjVuLibre, у тієї самої кольорової книги важить 135 МБ. Якщо потрібен менший файл, виберіть «Менший розмір»: тло піде в 100 dpi, а текст лишиться таким самим різким.

Якщо в DjVu є текстовий шар — так: він переноситься як невидимий текст поверх сторінки, і пошук, виділення й копіювання працюють як у звичайному PDF. Зведення після завантаження показує, на скількох сторінках шар є. Якщо тексту немає (частий випадок у сканів), увімкніть «Розпізнати текст»: сторінки прочитає модель розпізнавання просто в браузері, і результат ляже в той самий невидимий шар. Окремо ми перевірили, що текст однаково видобувається з PDF і через рушій Chrome, і через MuPDF: на 71 сторінці довідника DjVu3 збіг із текстом оригіналу — 99,7 і 100 %.

Так. Закладки DjVu стають змістом PDF тієї самої вкладеності, і PDF відкривається з розгорнутою панеллю змісту. Внутрішні посилання ведуть на потрібні сторінки, зовнішні — на свої адреси. Якщо сторінки книги мають власні підписи (римські цифри в передмові, «Розділ 1»), вони стають номерами сторінок PDF, і перехід за номером у програмі перегляду збігається з книгою.

Такі книги зберігаються як index.djvu та окремий файл на кожну сторінку. Виберіть їх усі разом: у вікні вибору відкрийте теку книги й натисніть Ctrl+A (на Mac — Cmd+A). Якщо якоїсь частини бракує, інструмент назве її на ім’я, а не збере PDF з дірками.

Декодер DjVu, на якому працює інструмент, ми звірили з еталонною бібліотекою DjVuLibre: 444 спеціально згенеровані файли всіх видів стиснення й десяток справжніх книг збіглися з нею попіксельно в кожному шарі. Колір тексту переноситься точно, якщо на сторінці до 48 різних чорнил; у сканів із сотнями відтінків дуже близькі кольори об’єднуються — на тестовій сторінці з 1244 відтінками коричневого вийшло 25 груп, і кожна відрізняється від своїх відтінків не більше ніж на 24 з 255 у будь-якому каналі.

«Як в оригіналі» — усе як у DjVu: кольорове тло й ілюстрації у власній роздільності. «Менший розмір» — тло й ілюстрації зменшуються до 100 dpi (сторінки-фотографії — до 150 dpi), текст при цьому не чіпається й лишається різким. «Чорно-білий для друку» прибирає тло й колір: лишаються тільки літери й лінії, без жовтизни паперу й плям скану — так сторінки чистіше друкуються і важать найменше.

Файл використовує звичайні засоби PDF 1.5 — JPEG для тла і JBIG2 для тексту. Їх розуміють Adobe Reader, Chrome, Firefox, Safari, «Перегляд» на Mac і застосунки для читання PDF на Android та iPhone; ми перевірили результат трьома незалежними рушіями перегляду. Якщо PDF треба відкрити в дуже старій програмі, у «Додатково» є варіант із масками CCITT: він у 3–4 рази більший, але читається навіть програмами початку 2000-х.

Так: у рядку «Сторінки» виберіть діапазон. Зміст тоді лишається лише для сторінок, що потрапили в PDF, посилання на сторінки, що випали, прибираються, а номери сторінок продовжують нумерацію книги — перша сторінка розділу зі 120-ї буде 120-ю і в PDF.