Пошук протягу: звідки дме з вікна

Тому що рука знаходить кімнату, а прилад знаходить щілину. Повітря, що йде крізь малий отвір, турбулентне, а турбулентність випромінює шум у дуже широкій смузі; вище 14 кГц у звичайній кімнаті майже нічого більше немає, тож нечутний витік стоїть там значно вище свого оточення. Заміряно на синтезованих кімнатах: 33 дБ над тихою кімнатою в цій смузі проти менш ніж децибела зміни в чутній частині того самого запису. Друга половина справи — довжина хвилі: близько двадцяти міліметрів, надто коротко, щоб огинати раму, тому пік припадає на щілину, а не повідомляє, що вікно «десь дме».

Саме на це відповідає перевірка, заради цього вона й існує. Перед сканом сторінка програє драбинку тонів через власний динамік і слухає, чи повернуться вони. Якщо вони повертаються на 19 кГц, мікрофон чує 19 кГц, і тиха стіна справді тиха. Якщо не повернулося нічого, результат не негативний, а невизначений: у цій петлі і динамік, і гучність, і мікрофон, і перевірка не може сказати, хто з них підвів. У цьому разі обхідний шлях — режим двох телефонів, де джерелом є другий телефон.

Тому що абсолютне число тут було б вигадкою. Чутливість мікрофона вище 14 кГц у різних телефонів дуже різна, жоден із них не відкалібрований, а фон у квартирі біля дороги не має нічого спільного з фоном у будинку за містом. Чесно виміряти можна різницю: це місце проти глухої ділянки стіни за два метри, тієї ж хвилини, тим самим телефоном. Показання — саме вона, і саме її ви й хочете знати.

Найімовірніше, тон, а не шипіння, — і сторінка підписує, що саме. Турбулентність у щілині широкосмугова, енергія розмазана по всій смузі. Лопать вентилятора, зарядка телефона, драйвер світлодіодів, старий монітор і ультразвуковий відлякувач, навпаки, дзвенять на одній частоті. Сторінка міряє тональність і пише поруч із кожною позначкою «тон» або «шипіння», щоб зарядка на підвіконні не потрапила у звіт як витік.

Один телефон грає тон 18,5 кГц і вмикає-вимикає його сім разів на секунду; другий шукає не енергію на 18,5 кГц, а саме цей семигерцовий малюнок у тому, що чує. Усе інше на тій самій частоті — телевізор, відлякувач, імпульсний блок живлення — рівне, тож у малюнок воно не потрапляє. Заміряно: завада на 25 дБ гучніша на несучій усе одно програє справжньому джерелу 49 дБ. Поставте джерело всередині, пройдіть по рамі назовні — найгучніше показання і є місце, де звук проходить.

Це легший випадок, і саме заради нього продають апаратні течошукачі. Витік під тиском куди гучніший і вищий за частотою, ніж продування вікна, тож він помітний одразу, — але обмеження те саме: мікрофон телефона закінчується близько 20 кГц, а спеціалізований прилад працює на 40 кГц, де в майстерні ще тихіше. Поблизу штуцера цей інструмент його знайде. По гучному цеху, повному верстатів, прилад на 40 кГц вартий своїх грошей.

Ні, і варто назвати, у чому різниця. Апаратний прилад слухає на 40 кГц, де конкурентів ще менше, використовує спрямований рупор і відкалібрований. Телефон обмежений приблизно 20 кГц власною частотою дискретизації, має невідкалібрований мікрофон із невідомою характеристикою нагорі й не спрямований нікуди конкретно. Зате в нього є дві речі, які для вікна й важливі: тиха смуга й коротка хвиля. Щоб знайти, який кут рами продуває, він годиться; для промислового обстеження це не той прилад.