Струм у проводі за його магнітним полем

Бо між полем і струмом стоять дві невідомі, і жодну не можна виміряти вдома. Перша — геометрія: поле двожильного кабелю залежить від того, наскільки далеко жили розведені всередині, а це різниться удвічі-втричі від кабелю до кабелю, і від того, наскільки саме датчик від них віддалений. Друга — сам телефон: датчики фільтрують свій вихід до того, як його хтось побачить, частота зрізу не публікується, і на 50 Гц це може послабити сигнал у кілька разів. Обидві величини сталі на фіксованій частоті мережі, тому один замір за відомим навантаженням вбирає обидві одразу. У моделі з фільтром, що ріже сигнал уп’ятеро, відкалібрована відповідь дала 676 ВА проти справжніх 667.

Бо жоден браузер на iOS не віддає магнітометр вебсторінці — ні Safari, ні Chrome із Firefox, які там усередині той самий Safari. Firefox на Android теж не віддає. Chrome і Edge на Android віддають. Це рішення платформи, обійти його зі сторінки не можна, і інструмент так і каже, а не показує порожню шкалу.

Це вольт-ампери, і різниця важлива саме для тих приладів, які найчастіше й хочуть виміряти. Магнітне поле створює струм; множення струму на напругу мережі дає вольт-ампери. Для активного навантаження — чайник, праска, лампа розжарення, тепловентилятор — вольт-ампери і вати це одне й те саме число. Для всього з імпульсним блоком живлення, для зарядки ноутбука чи телевізора, струм і напруга йдуть не в такт, і реальна потужність нижча, іноді на третину. Інструмент показує вольт-ампери і каже про це; прилад, який надрукував би там «вати», тихо помилявся б на половині домашньої техніки.

Що цей пристрій опитує датчик ідеальною сіткою, а це єдиний випадок, коли вимірювання не складне, а неможливе. Сигнал 50 Гц, читаний рівно сто разів на секунду, потрапляє на частоту Найквіста, де відновлена амплітуда залежить від фази і може виявитися нульовою; читаний рівно п’ятдесят разів — згортається в сталу. Справжні датчики дрижать, і саме дрижання робить ці випадки розрізнюваними. Коли його немає, інструмент так і каже, замість повернути число ні про що. Зазвичай допомагає трохи посунути телефон або змінити браузер.

Так, і це його найкраща робота, бо калібрування тут не потрібне. Увімкніть у розетку обігрівач або чайник, потім по черзі прикладайте телефон до кожного проводу, що виходить зі щитка. Той, який несе це навантаження, покаже кілька мікротесла, решта — рівень шуму. Вимкніть навантаження — показання обвалиться, і це й є підтвердження: високе значення само по собі може дати будь-яка жива лінія.

Бо поле двожильного кабелю спадає дуже круто — як квадрат відстані, а не пропорційно їй, адже струми фази і нуля течуть назустріч і майже гасяться. Сантиметр убік може вполовинити показання. Тому кожен замір треба робити з телефоном в одному й тому самому місці проводу, і тому порівняння «увімкнено/вимкнено» найнадійніше: обидві половини знімаються, нічого не рухаючи.

Тільки сильно навантажений і тільки зблизька. Той самий крутий спад, через який важливе положення, означає, що кабель за п’ятнадцятьма міліметрами штукатурки дає частку від того, що той самий кабель дає впритул до телефона. Лінію плити під навантаженням знайти можна; лінію освітлення зазвичай ні. Для пошуку проводів у стінах як такого потрібен детектор, зроблений заради цього, — а цей інструмент про провід, на який можна покласти телефон.