Вимірювач кольору, який підсвічує предмет екраном

Тому що ці спалахи і є вимірюванням. Камера не може відрізнити колір предмета від кольору світла на ньому — вони приходять уже перемноженими. Знімок тієї самої сцени з темним екраном, а потім з увімкненим дає два кадри, різниця яких містить лише внесок екрана, а кімната, однакова в обох, віднімається сама. На відомих спектрах результат гуляє на 4-19% між темною кімнатою, лампою розжарювання, денним і люмінесцентним світлом, тоді як сирі значення камери — на 50-77%.

Тому що кількість світла екрана, яке дістається предмета, залежить від відстані й кута, а ніхто не тримає телефон двічі однаково. Ділення зразка на білу ділянку в тому самому кадрі перетворює показник із «скільки світла повернулося» на «яка частка світла повернулася», а це властивість предмета, а не вашої руки. Виміряно: після цього переміщення предмета з десяти на п’ятнадцять сантиметрів змінює відповідь менш ніж на 12%, тоді як сира яскравість змінилася б більш ніж удвічі.

Тримайте телефон стійкіше і, якщо можливо, вимірюйте там, де світло не змінюється. Проблема в тому, що телефон сам підправив витримку між темним і освітленим кадром, і віднімання стало порівнянням двох різних камер. Інструмент спершу просить у камери ручну витримку: багато камер Android її віддають, браузери iOS — ні, а коли зафіксувати не вдається, інструмент стежить за ділянкою, куди екран не дістає, і відкидає результат, якщо вона змінилася. Саме тому ви отримуєте попередження, а не хибне число.

Ні, і варто знати, у чому саме. Лабораторний прилад вимірює абсолютний колір за каліброваним еталоном, в одиницях, з якими погодився б інший прилад. Цей вимірює відбиття відносно того білого, що ви поклали в кадр, камерою, три канали якої широкі та перекриваються. Його сильний бік — порівняння: чи однакові дві речі, виміряні однаково, і наскільки різні. Це більша частина того, що людям справді потрібно, і саме та частина, яку телефон може зробити чесно.

Подушечки він вимірює надійно, і це складніша половина. Друга половина — шкала: щоб перетворити колір на число, потрібна шкала виробника, а вона різна між марками й навіть між партіями. Практичний спосіб — виміряти в одному сеансі і подушечки на смужці, І еталонні квадрати на шкалі з пляшки, під тим самим екраном, і дати працювати порівнянню. Це надійніше за будь-який застосунок, що зіставляє ваше фото з кольорами, збереженими на сервері.

Залежить від пари, і чесна відповідь виміряна, а не припущена. Для двох кольорів, що різняться яскравістю або плавно й м’яко, кольорові джерела не додають нічого — у перевірці співвідношення 0,95, тобто виграшу немає взагалі. Для метамерної пари — двох справді різних спектрів, які одне біле світло передає однаково, — вони вдвічі збільшили розділення. Кольорові спалахи коштують близько секунди, тож їх варто брати; але головний виграш — це віднімання кімнати, а не додаткові кольори.

Бо вимірюється різне. Фото дає яскравість: скільки світла дійшло до сенсора, а це залежить від предмета, лампи, відстані та власних рішень камери. Тут — відбиття: яку частку світла предмет повернув, з поділеними геть лампою та відстанню. Зразок зі значенням 0,62 повертає 62% від того, що повертає білий папір, і це число лишається таким самим в іншій кімнаті — заради цього все й затівалося.

Воно грубе, а не хибне. Кімната віднімається точно — вона була однаковою в обох кадрах; лишається те, наскільки дрібно камера змогла записати внесок екрана, а це різниця двох великих чисел. Заміряно на відомих спектрах: коли екран дає близько трьох чвертей світла, вимірювання тримається в межах приблизно 3%, при половині — близько 5%, при третині — близько 8%, а нижче чверті виходить за 13% — саме тут сторінка перестає друкувати десяті так, наче нічого не сталося, і каже про це. Піднести ближче, підняти яскравість або закрити від вікна — усе це лікує те саме.